Курсова робота з інформатики, Тема. Економіко – математичне моделювання
Зміст
-
Вступ.
-
Розвиток методології економіко-математичного моделювання:
-
Історія економіко — математичної ідеї;
-
Економіко-математичні методи і моделі в працях зарубіжних дослідників;
-
Экономико-математические методы и модели в работе новейших экономик.
-
Математичне моделювання і зовнішньополітичні дослідження:
-
Проблема методу в політичних дослідженнях;
-
Необхідність побудови математичних моделей зовнішньополітичної поведінки на єдиній методологічній основі;
-
Функціональні простори і проблема представлення залежності як суперпозиції елементарних;
-
Основні підходи використовування систем індикаторів для аналізу зовнішньополітичних процесів;
-
Пространство индикаторов в системах международных событий: основные задачи метатеории.
-
-
Висновок.
-
Список використаної літератури.
Вступ
Математическое моделирование по своей сути как предшественник, это не просто математика — это не важно, это собственная история. Что еще более важно, тот же математический аппарат используется при инвентаризации промышленных объектов в других научных дисциплинах. Тим самим математичне моделювання є міждисциплінарною категорією. Математические методы, рекомендованные для себя в первую очередь в физике и естественных науках, оказались более успешными в гуманитарных науках благодаря развитию самой математики. Экономико-математическое моделирование и моделирование политической сферы выступают в качестве конечной цели плодотворного воплощения математических идей в научные достижения.
1.1. РОЗВИТОК МЕТОДОЛОГІЇ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ
1.1.1. Історія економіко — математичної ідеї
Разработка методологии экономики и математических моделей развития истории. Формирование двух среди других научных дисциплин — экономики и математики — происходило в соответствии с законами власти, так что природа этих дисциплин была визуализирована, и они немедленно подпитывались одна за другой.
Моделирование управленческих решений
... дать следующее определение управленческого решения. Управленческое решение - это выбор альтернативы, сделанный лидером в рамках своих официальных полномочий и компетенций и направленный на достижение целей организации. Виды моделей Физическая модель Физическая модель представляет то, ...
Рождение экономики и математики уходит корнями в древние времена. Так, зведення законів царя Хаммурапі (1792-1790 рр. до н.е.) дає можливість зробити висновок про вельми значний розвиток товарно-грошових відносин у Вавілонії. В трактаті Ксенофонта (430-354 рр. до н.е.) „Про домашнє господарство”, а також „Про доходи” вводиться поняття мінової вартості товару як здібності обмінюватися на інший товар. В трактаті Арістотеля (384-322 рр. до н.е.) „Політика” гроші виступають в ролі вимірювача при обміні, і т.п. Сам Тим все еще находится в старом мире с развитием товарных грошей в экономике, есть только несколько ценностей, таких как мир яркости, которые можно охарактеризовать как внедрение арифметики в экономику. Забегая вперед, количество раз, когда мир расширялся до точки, в которой данные можно было собирать и систематизировать. Процесс интеллекта привел к созданию «статистической» дисциплины, самого термина, который долгое время использовался как синонимичный термин «знание государства”. Так, в німецькому виданні за статистикою, випущеному в 1774 р., затверджується, що „статистика, або державознавство — це наука або область знань про сучасне політичне положення держави”. Потреба в зборі і систематизації даних про ті або інші особливості людського буття сходить настільки далеко, що є всі підстави вважати, що першим статистиком був Бог і статистика як збір даних створена їм разом з світом: „… і сказав господа Мойсею: пішли від себе людей, щоб вони виглянули землю Ханаанську, яку я даю синам ізраїлевим і послав Мойсей людей виглянути землю Ханаанську і сказав їм: підіть в цю південну сторону, і зійдіть на гору, і огляньте землю, яка вона і народ, що живе в ній — сильний він або слабкий, нечисленний або численний”. Очевидно, апофеозом арифметичного підходу в економічних ідеях з’явилися ідеї Уїльяма Петі (1623-1687), основоположника так званої класичної школи політичної економії в Англії. В своїй „Політичній арифметиці” У. Пети показал, как прикрутить все статистические отчеты, цифры, числа. В ній У. Высказавшись по статистике, они пояснили, что «точное знание правителей всех этих детей не исходит ни из какой другой школы”. Признається, що історично перша модель національної економіки створена французьким економістом Франсуа Кене (1694-1774), яка одержала назву „Економічна таблиця Кене”, в якій містилися зачатки моделей економічної динаміки.
Успехи применения математических методов в экономике отчетливо складывались в ходе развития самой математики и фундаментальных достижений, связанных с развитием математического анализа.
Математизація науки є закономірним і природним процесом. Если дифференциация научного знания должна произойти до появления новых направлений науки, то процессы интеграции в известном мире должны привести к своего рода распространению научных идей из одной области в целое. В XVIII столітті Еммануїл Кант не тільки проголошує гасло „всяка наука остільки наука, оскільки вона математика), але і кладе ідеї аксіоматичної побудови геометрії Евкліда в палю концепцію апріорізму. Тоди как математик в области естественных наук быстро и рьяно занял лидирующие позиции, в области социальных наук успехи были скромнее. Имплантация математических методов там казалась верной, понимание носило устойчивый характер, и задача установления связи между ними, а не непрерывное переназначение самого понимания, стала бессмертной задачей. Моделювання є дієвим інструментарієм, що дозволяє пояснювати і прогнозувати досліджуваний спостережуваний об’єкт. Представники точних (природних) і гуманітарних наук в поняття моделі вкладають неоднакове значення — спостерігається так : звана методологічна дихотомія, коли протиставляється інтуїтивно-логічний підхід представників гуманітарних наук аналітико-прогностичному підходу, зв’язаному із застосуванням методів точних наук. Математизация экономической науки вовсе не забавляет представителей их позиции и идей в точной математической форме и модели, тех, кто деидеологизирует их результаты. В то же время математики-экономисты позволяют точно прорахувать и прогнозировать процессы, но, конечно, я преувеличиваю перед методом «по точкам”.
Отношения России и Запада в социогуманитарных науках XIX- нач. ...
... философии естествознания и математики. Понятие природы в науке и философии античности. Проблема движения в «физиологии» досократиков (Ионийцы и Гераклит, Элеаты, атомисты). Понятие числа и математическая конструкция космоса ... на которые он ссылался. Не следует включать в этот список публикации, которые аспирант не использовал в тексте. В реферате необходимо делать ссылки, т.е. указывать на тот ...
На думку відомого російського дослідника професора Мапихіна В.И. вживання математичних методів в економіці йде по трьох напрямах: математична економіка, математичні моделювання економіки і економіко-математичні методи. В то же время математическая экономика обосновывается как чисто математическая теория экономики — аксиомы экономики, математики. Дисципліна припускає надзвичайно високий рівень докази теорем використовується могутні математичні методи (теорема нерухомої крапки, селекції багатозначних відображень і т.п. Математические модели экономики — описание математических моделей экономики, анализ. Такими є, наприклад, моделювання виробничих процесів, моделі співпраці і конкуренція, моделі ринків, глобальні моделі міжгалузевого балансу, моделі Солоу, Неймана і т.п. Нарешты, экономико-математические методы, такие как превосходство математических методов, которые могут быть использованы для создания математических моделей экономики. До таких, наприклад, відносяться: лінійне програмування, нелінійне і динамічне програмування, методи дослідження операцій, у тому числі теорія ігор і т.п.
Ці висновки є видимими ще в роботах французького дослідника А. Курний: „дослідження про математичні принципи теорії багатств” від 1838 р., де систематично використовуються математичні методи. В своїй книзі в 1874 р. У. Вальрас писал: «Теория экономики чиста, это наука, которая не соответствует физике и математике…ми повинні узяти з практики основні поняття, такі як обмін, попит, пропозицію, ринок, капітал, дохід, послуги, продукти. Від цих реальних понять треба і визначити відповідні ідеальні поняття. Превращение в работоспособное и практичное предприятие возможно только благодаря существующей теории… чиста теорія повинна передувати прикладній економіці”.
На раннем этапе развития математической экономики в 18-19 вв. Был дифференцирован и интегрирован основной математический аппарат. Остается один час развития математической теории стали для решения экономико-математических задач — также в первую очередь программы, теоремы о слабом пятне и теории линейных операторов, а также теории игоря. Математический аппарат стал методологической основой, как единый класс допустимых для математики экономических задач: формализация. Як відзначив академік А.Н. Колмогоров: «В неопределенной связи, обусловленной мощью технологий и естественных наук, математики могут изучить множество разнообразных и обширных форм, и они будут плавно расширяться таким образом, что ценность математики будет такой же, как у всех больших змей”. Не думайте, что математизация экономики стала абсолютной в экономических кругах. Так, нобелівський лауреат Р. Лукас в 1993 р. писав: Чи „можна придбати знання про реальність за допомогою пера і паперу? Математичні моделі — це вигадані світи, придумані економістами. Все модели, на которые я смотрел, могли быть, но они не были показаны внешне. Цена меня не удивляет, меня беспокоит, что процесс создания моделей в любом случае абсолютно необходим, и я не могу показать себя, потому что без них мы могли бы самоорганизоваться и победно, среди прочего, у нас самые очевидные подарки”.
Американская модель менеджмента (2)
... Выявить особенности американской модели менеджмента; Провести сравнительный анализ с японской моделью управления; Выявить основные недостатки и преимущества модели. Основная часть История развития американской модели менеджмента Становление американского менеджмента связано с перемещением центра развития теории и практики менеджмента из Англии ...
На думку відомого російського економіста Г.Б. Клейнера вірогідність визнання практично будь-якої нової економічної теорії або концепції навряд чи не у вирішальному ступені залежить від того, якою мірою ця концепція допускає математичну формалізацію, наскільки цікавий апарат, що використовується при цьому, і наскільки вражають одержані при дослідженні моделі математичні результати. В современной экономической литературе имеется большое количество теоретических и прикладных научных положений в области экономики. Из более дешевых и более научных пропорций как «математизированных», так и «нематематизированных» роботов, они, как правило, лучше других умеют осуждать, если они того пожелают, и поощряют тенденцию уклоняться от первых. Слід визнати, що вітчизняні моделі з часів Л.В. Канторович традиционно более прикладной, с упором на оптимизацию конкретных решений, в отличие от древних моделей, которые носят более теоретический характер. При этом около половины Нобелевских премий по экономике были присуждены робототехнике в области экономики и математики.
Не дивлячись на великий історичний період розвитку математичного моделювання економіки проблема побудови економіко-математичних моделей далека від остаточного рішення: існують різні моделі одного і того ж об’єму, відсутня єдина методологічна база, не завжди надійна перевірка на адекватність. Все більше дослідників замислюються про необхідність інвентаризації накопичених економіко-математичних моделей, створенню; належним чином систематизованого довідника по моделях реальної економіки. Прежде чем приступить к внедрению экономико-математической модели, необходимо ввести и возможность формального создания макроэкономической модели из любого экономического плана. Математический язык может использоваться для написания как научных теорий, так и мягких концепций, а также для нужд линчевателя.
Кроме того, взаимное экономическое и математическое ухо в реальной экономической ситуации требует памяти, что математика лишена инструментов в руках экономиста-докладчика, и анализа реальной природы инцидентов ответственности.
1.1.2. Економіко-математичні методи і моделі в працях зарубіжних дослідників
Экономико-математические методы, математическая экономика и экономометрия, существует множество статистических методов наблюдения за тенденциями развития экономики, анализа и прогнозов, перешедших банальный путь своего развития.
Теория принятия решений
... Канемана и Амоса Тверски помещает поведенческую экономику на более прочную опору свидетельств . Эта теория указала, что в фактическом человеческом принятии решений (в противоположность нормативному) «потери чувствительнее ... и второго рода Разделение ошибочных решений на ошибки первого и второго рода вызвано тем, что последствия от разного рода ошибочных решений принципиально различаются в части ...
Економетрія (разом з мікроекономікою і макроекономікою) входить в основу сучасного утворення дослідника-економіста. Економісти часто по різному визначають поняття економетрії. Так, академік В.Л. Макаров, директор Центрального института экономики и математики Российской академии наук, очень важен для экономической теории, как иметь дело с носимыми причинно-следственными связями, экономики, чтобы иметь дело со связями без всякой причины. „основна задача економетрія — наповнити емпіричним змістом апріорні економічні міркування” (Клейн).
Тим часом, економетрія не могла бути належним чином розвинена, починаючи з роботами її основоположника У. Петі (1623-1627), до тих пір, поки не одержали належного розвитку теорія вірогідності і математична статистика. Перші ідеї, з яких згодом і оформилися ці дисципліни, грунтувалися на міркуваннях теорії азартних ігор (Кардано, Ферма, Паскаль і ін.).
Закон великих чисел, доведений у вигляді теореми Якобом Бернуллі (1654-1705), був першим теоретичним обгрунтовуванням накопичених раніше фактів. Теорія вірогідності стає стрункою математичною наукою лише в XIX-XX століттях з появою основоположних праць П. Л. Чебишева, а також. А. Маркова, A.M. Ляпунова і потім С.Н. Бернштейна, А.Н. Колмогорова. По суті лише в роботах А. Н. Колмогорова, как заложить аксиоматическую основу в преподавании дисциплины, теории жизнеспособности в дополнение к теории Евклида, дифференциальных и целых чисел.
Сам Тим, занимался экономикой в своих математических идеях, но Виктор это новые достижения в математической науке.
Тим на час, математическая сторона экономики и математические идеи великих корней.
Математика як така возникла из практических потребностей рахунку, числового часа, вимірювання ділянок и объмів судин. Накопление фактического материала шло по пути развития объявления о числах и фигурах, корням усной и письменной систем и чисел, развитию зачатков арифметики и геометрии. Вдохновленный Евклидом, основоположник математической теории «от аксиом к висновкив» означает, что декларация аксиоматического метода явилась Евклиду. Следовательно, последователями Евклида в аксиоматическом методе являются Э., Зокрем, Гиппократ, Платон и Аристотель. В то же время «Початка» Евклида, казалось, сразу же породила теорию змизма и стала стандартом. В геометрії Евкліда постулюються (аксіоматизуються) накопичені тисячоліттями геометричні знання. Таке розуміння аксіоматизації одержало назву змістовного (інтуїтивного) і лише в XIX столітті мав місце перехід до формального розуміння аксіоматичного методу, коли була відкрита неевклідові геометрія. С самого появления геометрии неевклидова интеллекта, возможность появления математических теорий посредством правильных форм интеллекта, которая была навязана ранее. У зв’язку з виниклим питанням про несуперечність нових аксіоматичних теорій (зокрема, неевклідових геометрії) виникло питання про побудову конкретної моделі, на якій та або інша аксіоматика реалізується. В роботах древних времен Бельтрама, Клейна и Пуанкаре я увеличу осознание несогласованности неевклидовой геометрии.
Історія розвитку теорії статистики
... школи до спроби створення справжньої основи теорії статистики робить А.П. Рославський в своєму «Керівництві до статистики». Яке ні різне визначення статистики, ... В той же час розпочалось дослідження розвитку економіки, наприклад, перші спроби розрахунку індексу цін та ... Процес формування статистики як науки Спочатку статистика мала суто практичний характер; і тільки з 19 століття статистика поступово ...
Академік А.И. Колмогоров разработал всю историю математики на несколько периодов: период зарождения математики, элементарной математики, математики переменных величин и современной математики.
Період елементарної математики (від VI в. до н.е. по XVI в. включно) починається з приведення накопичених знань в систему і характеризується в основному успіхами у вивченні постійних величин. Цей період закінчується початками вивчень процесів руху.
Період математики змінних величин (XVII-XIX століття) починається з аналітичної геометрії Декарта і вивчення змінних величин в працях И. Ньютона і Р. Лейбніца. хорошая идея — погрузиться в математику, идея преемственности древних греков и математические методы вызова ручки развиваются.
Період сучасної математики (середина XIX століття і до теперішнього часу) характеризується украй широким розгалуженням математики. Д. Гільберт, в докладі на міжнародному математичному конгресі 1900 р. відзначив: „… чи осуджена математика на загибель подібно іншим наукам, що розділилися на окремі галузі, представники яких ледве розуміють один одного, і зв’язок між якими стає все більш слабким?…я не вірю в це і не бажаю цього. Математическая наука, на мой взгляд, вовсе не организм, жизнь которого загромождена звуками его частей… нам ясна схожість логічних апаратів, взаємозв’язок ідей в математиці як в цілому і численні аналогії між її різними областями… радісно, що з розвитком математики її органічний характер не тільки не втрачається, але і виявляється ще більш ясно.., чим далі розвивається математична теорія, тим більше гармонійно і однорідно розвивається її конструкція і відкриваються безперечні зв’язки між далекими до того областями науки”.
обидно, на поправку остался час и на рубеже тысячи лет не удивляйся всему и не пытайся повторить и обновить предсказания Гилберта, большего аналога не было. Поширена думка, що з відходом А.Н. Колмогорова в світі не залишилося математика, здатного розуміти співтовариство своїх колег, що неймовірно розширилося, що не так вже і недивно, якщо врахувати, що експоненціальне зростання кількості інформації перевершує фізіологічні здібності людського мозку до нарощування осмисленої інформації.
Розуміння того факту, що якісне використовування напрацьованого століттями економіко-математичного апарату неможливе без аналізу і розуміння витоків його виникнення і основних віх розвитку, приводить до необхідності дослідження в повній відповідності з принципом системності: від перших дослідів побудови математичних моделей в економіці до їх сучасного стану.
Побудова математичних моделей в суспільних науках має, ймовірно, корені у використовуванні фізичних аналогій при вивченні соціальних процесів — соціальна фізика XVII-XVIII ст. Так, Спіноза вважав, що люди один одного відштовхують через фізичний закон, навпаки, Г. Гроцій вважав, що має місце зворотне тяжіння людей один до одного. О. Фур’є в своєму „Вченні про пристрасті” вважав атрибутом (невід’ємною частиною) людини його прагнення до об’єднання в групи, що визначається психологічними чинниками. Поведенческие теории в ходе собственных тестов объясняют процессы в социальной сфере или аналогии в пищевой промышленности. Таким образом, в политике, исходя из теории биологического, «биологический морализм» выступает непосредственно”. Поняття функції корисності сходить в своєму розвитку до статті Д. Бернуллі від 1738 р., а перша спроба кількісно описати національну економіку належить французькому економісту Ф. Кене (1694-1774).
Розвиток, історія, сутність та зміст менеджменту, як науки
... практической организации экономических и социальных процессов. В даній роботі дається розвиток, історія сутність менеджменту та наукові підходи до нього, наприкладі ЗАТ "СІНЕТ" його основні елементи ... століття бізнес придбав нові форми. Если вы одноосный менеджер, я джентльмен, то структура части бурного промышленного развития существенно изменилась. Самый первый шаг и начало развития менеджмента ...
Сам термин «экономико-математические методы и модели» был лишен ХХ века. До этого экономика и математика развивались только в сфере политической экономии, и прежде всего в сфере чисто экономической теории. Термін „політична економія” був введений у Франції в 1614 р. Антуан де Монкретьен и изучив науку суверенного господства, экономию национальных держав. Політична економія розглядалася А.Смитом, как знание галуз, необходимо суверенному движению и законодателю, как наука «о грабеже народа, а значит, и государства”.
З моменту виходу книги англійського економіста Альфреда Маршалла „Принципи економіки” в 1890 р. з’являється термін „економічна теорія”, що розуміється як суспільна наука, що вивчає поведінку людей в процесі виробництва, обміну і споживання благ і послуг. Термин «политическая экономия» стал менее важным в этой части экономической теории, поскольку он играет роль в регулировании экономики.
Перша кількісна модель економіки, належна Франсуа Кене (1694-1774), містила зачатки таких майбутніх теорій як теорія ринку, модель мультиплікатора, теорія економічної динаміки і т.п.
Вальрас Леон (1834-1910), швейцарський економіст, побудував узагальнену модель економіки, очолюючи кафедру політичної економії в лозаннському університеті.
Парето Вільфредо (1848-1923) змінив Вальраса на посту завідуючого кафедрою лозаннського університету. Відомий своїм знаменитим принципом Парето: „всяка зміна, яка нікому не приносить збитків, і яка деяким людям приносить користь (за їх власною оцінкою), є поліпшенням”.
Засновники маржиналістських (граничних) теорій в економіці – граничної корисності, граничної прибутковості, граничної продуктивності праці Стенлі Джевонс Уїльям (1835-1882) і Кларк Джон Бейтс (1847-1938).
Маршал Альфред (1842-1924), англійський економіст, керівник кафедри політекономії кембріджського університету, засновник неокласичної економічної теорії, математичної економіки.
Кейнс Джон Мейнард (1883-1946), англійський економіст і державний діяч, засновник макроекономіки, активний прихильник державного регулювання економіки. Разрушив модель заморских экономических ревновагий, разработав понимание мультипликатора, автор моделей пенни-обигу, инфляции, международной пенни-системы.
Істотний внесок в створенні і використовуванні економетричних моделей внесли Рональд Фішер (1890-1962) — англійський статист і генетик, Рагнар Фріш (1895-1973) — норвезький економіст, лауреат Нобелівської премії по економіці 1969 р. за „науковий внесок у формування понять економетрії і математичної економіки”.
Історично правильний виклад динаміки зародження і становлення ідеї економіко-математичного походу є складною задачею зважаючи на величезну кількість фактичного матеріалу, різноманітності різних шкіл і переконань, їх взаємозв’язків і переплетень, різного відношення економістів до основ економічної теорії, її розвитку
Неопределенность, внешний вид и очевидность молодых школ и непосредственность экономики можно объяснить разными подходами к анализу экономических показателей. Тот же порядок используется для объяснения различных типологий, так что способы распределения экономики в школах и непосредственно среди людей. Победа в еде по классификации классификаций, так что по созданию методов классификации школ и экономических концепций. Натуральный и питательный по порядку маленьких школ и концепций в зависимости от их состояния. По-видимому, лучшим состоянием в подклассификации может быть макро- и микротеория, а также экономика, кредитные и центовые платежи, международная торговля, финансы, экономическая история системы. У формуванні тих або інших шкіл можуть домінувати як імена окремих видатних осіб, так і інші, наприклад, географічні принципи (кембріджська, стокгольмська школи), а також окремі наукові принципи (позитивізм, нормативізм, меркантилізм).
Аналіз системи управління персоналом ВАТ «Рівненська кондитерська ...
... УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ 1.1 Управління персоналом в системі сучасного менеджменту Управление персоналом в одной из своих функций, подразделений и разносторонних методов является предметом науки «управление персоналом”. Управління персоналом ... кадрової політики; визначити вплив процесу комунікацій на управління персоналом. О'єктом дослідження за диплом робот выдан є НДС «Ровенская ...
Помимо того факта, что знание истории экономической и математической мысли нельзя проследить до истории, ни один из элементов наших настоящих и будущих заявлений и взглядов. Из-за очень умного ощущения незнания чего-то вроде единой концепции или теории в чистом виде вы не застрянете на грани изучения теорий.
Согласно классификации экономических теорий, это означает, что за час меняются не только имена тех, кто занимается этим, эти вони проходят период эволюции, набирая и уменьшая популярность. Будь-яка класифікація так чи інакше суб’єктивна — вона відображає в тій чи іншій мірі смаки і погляди укладача, його оцінку тих або інших наукових установ і області дослідження.
В різних економічних теоріях по різному використовуються економіко-математичні ідеї. В цьому значенні можна говорити про більш „математизовані” теорії (школах), або менш „математизованих”. Учені-економісти створювали своє уявлення про економіку, або свою модель економіки, на шляхах пошуку закономірностей вони виділяли на їх думку головні, зводили їх в принципи і намагалися логічно вивести з них окремі (приватні) економічні закони. При аналізі економічних процесів математичними методами неминуче доводиться дотримуватися тієї або іншої економічної концепції. Сукупність вживаних приватних принципів і економічних законів часто називають економічною політикою. В будь-якій концепції економіко-математичного моделювання ця економічна основа є видимою — так, відомий фахівець в області математичного моделювання економіки В.И. Малихін постійно підкреслює, що дотримується так званого неокласичного напряму в економіці, має корені в навчанні Адама Сміта (1723-1790), що вважав, що окремі учасники економіки діють незалежно один від одного, якась „невидима рука” проте координує їх дії, роль держави мінімальна.
Послідовників А.Сміта називають „класиками”. Відзначимо також послідовників Джона Кейнса (1883-1946), які називаються „кейнсіанцями”, вважаючи, що в певні моменти роль держави може бути визначаючою, грошовий обіг має самостійне значення, а не є тільки віддзеркалення обігу товарів і послуг.
Попередницями класичної теорії є ідеї стародавнього миру, цивілізацій Стародавнього Сходу і Стародавньої Греції, пов’язані з іменами Конфуція (551-479 рр. до н.е.), Ксенофонта (430-354 рр. до н.е.), а також Платона (423-347 рр. до н.е.) і Арістотеля (384-322 р.р. до н.е.).
Економічна думка середньовіччя (Хома Аквінський, 1225-1274 рр. і ін.) і пізнього феодалізму дали поштовх до більш змістовних економічних теорій, характерним прикладом яких є концепція меркантилізму. Послідовники меркантилізму бачили в зовнішній торгівлі джерело багатства за рахунок активного торгового балансу. Меркантилістами в самому закінченому вигляді була розвинена металістична теорія грошей як багатстві нації. Найвідоміші послідовники меркантилізму в Англії — У.Стаффорд (1554-1612), Т. Манн (1571-1641).
Принципи управління персоналом
... підхід у кадровому менеджменті – управлінні людськими ресурсами. В сучасній теорії і практиці управління персоналом на фірмах індустріально-розвинутих країн домінують два діаметрально протилежних підходи ... стимулювання. Кредитування. Ціноутворення. Участь у прибутках і капіталі. Оподатковування. Встановлення економічних норм і нормативів. Встановлення матеріальних санкцій і заохочень. Соціально- ...
У Франції велику популярність здобули А. Монкретьен (1575-1621) і Ж. Кольбер (1619-1693).
Класичний напрям в економіці заснований на трудовій теорії вартості, головним принципом якого було повне невтручання держави в питання економіки. Біля витоків цієї школи стояли У. Петі (Англія), 1623-1687) і П. Буагильбер (Франція, 1646-1714).
Розвиток цієї школи пов’язаний з іменами А. Сміта, Д. Рікардо, Т. Мальтуса, Ж.Б. Сея, Ф. Бастіа — Процес розвитку класичної школи завершується працями Дж. С. Миля і До. Маркса.
Класичний напрям в економіці дав також теорію фізіократії, пов’язану з дослідженнями у Франції, основною задачею яких ставили сільсько-господарське виробництво. Основоположник школи фізіократів Ф. Кене (1694-1774) був автором „Економічної таблиці”, в якій показано, як сукупний річний продукт, створений в сільському господарстві, розподіляється між класами. Іншим видним представником теорії фізіократії був А. Тюрго (1727-1781), вперше що сформулював закон убуваючої родючості грунтів.
Класична школа мала різні напрями свого подальшого розвитку. Одним з напрямів переходу до неокласицизму була концепція використовування теорії граничних величин в економіці — маржиналізм. Перший етап маржиналізму — 70-80 роки XIX століття пов’язаний з іменами У. Джевонса (1835-1882), засновника математичної школи, К. Менгера (1840-1921) — засновника школи і Л. Вальраса (1834-1910) засновника лозаннской школи. Цей етап одержав назву „суб’єктивного напряму” в політичній економії, внаслідок введення умови визначення цінності товару. Другий етап маржиналізму відносять до 90-м рокам XIX століття і пов’язують з іменами А. Маршалла (1842-1924) і Д. Кларка (1847-1938).
Видними розробниками теорії маржиналізму були, також засновник англійської школи маржиналізму А. Пігу (1877-1958) і економіст І. Шумпетер (1883-1950).
Історичною школою економічної теорії називається напрям другої половини XIX століття, представники якої розглядали політичну економію як науку про національне господарство. Основні етапи розвитку цього напряму — „стара” історична школа (40-е роки XIX століття) і „молода” історична школа (80-е роки XIX століття).
Інституціальним напрямом економічної теорії називається напрям 20-30 рр. XX століття, сформоване для дослідження соціально-економічних чинників і соціального контролю суспільства над економікою.
Поєднання ідей психології і економіки привело до створення психологічної теорії економічного розвитку Т. Веблена (1857-1929) послідовниками якого були соціально-правовий інституціоналізм Дж. Коммонса (1862-1945) і кон’юнктурно-статистичний інституціоналізм У. Мітчелла (1874-1948).
Неоліберальне напрям економічної теорії як вчення про державне регулювання господарських процесів зв’язаний, з ім’ям Ф. Хаєка (1899-1992).
австрійського економіста і соціолога. Слід зазначити і інші напрями економічної теорії, пов’язані з іменами 3, Чемберліна (1899-1967) — автора теорії монополістичної конкуренції, Джо Робінсона (1903-1983) („теорія недосконалої конкуренції”) і т.п. Неолібералізм економіста Л. Мізеса (I88M973) характерний контролем за цінами і заробітною платнею.
Монетаристський напрям (зародилося в 60-роки XX століття) заснований на визначальній ролі грошової маси, що знаходиться в обігу. Засновником і лідером цієї теорії є американський економіст М. Фрідмен(рід. 1912г.) і т.п.
Всі ці напрями економічної думки в тому або іншому ступені або використовують кількісні співвідношення між величинами, що вивчаються, і так чи інакше пов’язані з моделюванням (уявленням) економіки, або з’явилися основою економіко-математичного моделювання. Моделювати економіку і бути вільним від її економічних основ і переконань неможливо.
Математик, працюючої у сфері економічних категорій, повинен мати чітке уявлення про предмет моделювання, його історії, категорійному і понятійному апаратах, уміти орієнтуватися в різноманітті економічних підходів і шкіл. Змістовний економіст, охочий застосувати математичні методи і моделі для аналізу економічної діяльності, у свою чергу повинен орієнтуватися в різних розділах математики, бачити їх взаємозв’язок і шляхи розвитку.
Симбіозом економіко-математичного співпраці є стадія змістовної інтерпретації результатів економіко-математичного моделювання, що є плодом спільної діяльності змістовного економіста і прикладного математика
1.1.3. Экономико-математические методы и модели в работе новейших экономик
Економіко-математична ідея в працях вітчизняних економістів виникла в особливих умовах, пов’язаних як з природною ізоляцією Росії від решти світу, так і через специфіку російських умов.
Особливість російської економічної думки пов’язана з сильним впливом теорії марксизму, важливістю селянського питання і інших специфічних чинниках. В книзі А.Н, Радіщева „Подорож з Петербургу до Москви” (1790 р.) розглядався разом з політичними і ряд економічних питань, у тому числі необхідність, проведення державної політики протекціонізму розвитку власної промисловості, виділення ознак інфляції і характеристика праці як джерела багатства. Економічні питання зачіпалися в працях П.И. Пестеля (1793-1826) — повстанця декабристів. Н.И. Чернишевського (1828-1889), відомого російського письменника. Що веде перебіг російської суспільної думки — народництво кінця XIX століття, ідеологами якого вважаються М.А. Бакунін (1814-1876), П.Н. Ткачов (1844-1885), П.Л. Лавров (Миртів) (1823-1900), мало економічну програму. Так, М.А. Бакунін уявляв собі соціалізм в Росії у вигляді вільної федерації робочих і сільськогосподарських общин, де кожний буде зобов’язаний трудитися. М.А. Бакунін дотримувався ідей анархізму, бачивши у владі причину експлуатації.
Один з феноменів російської науки — плідна розробка ідей економіко-математичного моделювання, заснована на базі як „чистих” математиків, що направили свої зусилля в економіку, так і розробок професійних економістів.
Перші російські економісти-математики (Ю.Г. Жуковській, І.А.Столяров, В. З. Войтінський, В. До. Дмітрієв, Е. Е. Слуцький, і ін.) відрізнялися конкретністю проведених досліджень. Так, Ю.Г. Жуковський побудував модель ренти в землеробстві, І. А. Столяров обгрунтував функцію суспільної корисності для господарських благ, B.C. Войтінський провів аналіз взаємозв’язків між ціною, попитом і корисністю.
В. К. Дмітрієв (I368-I9I3) епіграфом до своєї книги „Економічні нариси” узяв фразу Леонардо да Вінчі „Ніяке людське дослідження не може називатися справжнім знанням, якщо воно не пройшло через математичні докази”.
Е. Е. Слуцький (1830-1948) в своїй роботі „До теорії збалансованого бюджету споживача” обгрунтував основні положення математичної теорії корисності. Загальновизнано, що роботи Е. Е. Слуцького надали чималий вплив на формування економетрії. Одним з найпопулярніших і визнаних в країнах і за рубежем економістів був М. Туган-Барановський (1865-1919).
При діалізі криз і циклів М. І. Туган-Барановській, зокрема, обгрунтовував функціональну залежність і зв’язки, виявляючими відомими аналогами мультиплікатора і акселератора. Відомою критикою економічної теорії народництва проявив себе П.Б. Струве (1870-1944).
Теорія сільськогосподарської кооперації А. В. Чаянова (1888-1937) по праву увійшла до історії російської економічної думки. Одним з талановитих теоретиків ринкової економіки і фінансового господарства проявив себе Л.И. Юровський (1884-1938).
Н. Д. Кондратьєв (1892-1938) запропонував, зокрема, теорію довгих хвиль в економіці, існування великих періодичних циклів тривалістю приблизно 50 років.
Одним з найзначніших досягнень в області економіко-математичних досліджень є відкриття Л. В. Канторовичем (1912-1986) методу лінійного програмування, за яке він сумісно з американським економістом Т, Купмансом одержав в 1975 Нобелівську премію по економіці.
Вітчизняна економічна школа активно формується при
